День пам'яті, день скорботи,
По тих, кого ми не знаємо,
По тих, кого не пам'ятаємо,
Бо нас тоді й не було.
Та були діди, прадіди,
Цю пам'ять про голод передали,
Генами, мовчки,
В минулому сказати про це, не могли.
За розповідь про "Голод",
Світили табори.
І скільки ще людей полягли
В таборах, що не мовчали
Про це, а говорили,
Хотіли, щоб їх почули
У всім світі та рот їм назавжди
В НКВД затулили.
Порахували?
Ні,
То буде більше ніж 13 мільйонів
Від голодомору...полягло.
Ще 2 мільйона добавте
Тих, що про це не мовчали,
А говорили, кричали, писали,
За це їх згноїли, за правду смерть спричинили.
Вип'ємо за тих, що про голодомор не мовчали,
Нам страшну звістку донесли,
Тепер правду знаємо
І за тих, кого ми не знаємо,
За тих, що не народили нам сестер, братів, коханих,
За тих, хто не захистив Батьківщину у роки війни,
Бо померли, ще до війни вони,
За тих, хто не долюбив і не дожив но нової ери разом з нами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158195
Рубрика: Верлібр
дата надходження 28.11.2009
автор: Макієвська Наталія Є.