Переслідувати поглядом.
Поглядом вірного собаки.
Поглядом відданим і люблячим.
Чекаючим поглядом.
Благаючим поглядом.
Спочатку цей погляд забавляє.
Тішить і бентежить.
Додає сил і натхнення.
А потім…
набридає.
І хочеться відпочити
від нестерпного
постійного погляду
розуміючих
карих очей.
Хочеться сховатися,
відштовхнути.
Назавжди.
Тільки совість
не дозволяє.
І погляд, мов прокляття,
Переслідує із дня у день.
І навіть уночі не дає спокою.
І так уже півроку…
Страшно… Правда, страшно?
А якщо ти – цей люблячий, відданий, вірний собака?
Якщо тобі Бог дав ці кляті карі очі?
Якщо Він наділив тебе цим надокучливим поглядом?
Якщо ти справді любиш, чекаєш і благаєш, щоб не відштовхнули?
«Собака? Я не собака, – обуришся ти. – Я маю душу!»
А чи в змозі ти заперечити тій людині?
Якщо ти заради неї винищив у собі залишки егоїзму, честолюбства і навіть власної гідності?
Чи не забракне тобі сил захиститися?
«Навіщо цей захист?» - подумаєш ти. Зайве обурення призведе до сварки, а тоді до погіршення стосунків, а може, й до остаточного розриву.
І як тоді ти зможеш жити?
Як жити без любові, вірності і відданості?
Не зможеш.
Ти просто помреш, зачахнеш, як нікому не потрібний собака.
Ти – повна самовіддача, і потрібно лише, щоб ця людина була поруч.
Зараз не важливо, що вона про тебе думає, любить чи ненавидить.
Це зовсім неважливо.
Її любов лише у твоїх мріях.
Але кому яке діло до мрій собаки?
І тобі лишається лише чекати і вірити.
Ти зможеш проковтнути біль образи, біль розчарування.
Звичайно, зможеш!
Ти все одно будеш поруч.
Усе своє життя.
То чим ти кращий від собаки?
22.08.2008
І навіщо такі самопожертви? Можливо, краще своє честолюбство не викорінювали заради коханого? Він все одно цього не оцінить. Ти цим тільки піднімеш його самооцінку, і він цим скористається...
К@труся відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Важко визначитися, як саме робити правильно... Але ліричним героям усе можна!
