Нам би очільників,— з глуздом та совісних,
Якщо не можна без них, без промовистих.
Тільки ж, добродії, бійтеся Бога:
Вам, в порятунок дарована змога,
Спокутувати гріхи незчисленнії,
Світлом осяяти закутки темнії
Душі зґвалтованої. Бідолашна,
Вірить й надіється: випало щастя.
Будьте, шановні, нардепами дійсними,
В виборі істини – безкомпромісними,
Золото, срібло, „капуста” та інше,
То є облуда, ні менше, ні більше.
Вам довіряють, в руках ваших долі
Й тих, хто не з’їв з вами пуд тої солі.
Гідність і честь – є щось ще важливіше?
Сором від дій своїх – чи не найгірше.
Будьте людьми, і з народом єдині,
Не на словах,— відповідно до чину.
Нам би очільників,— з глуздом та совісних,
Якщо не можна без них, без промовистих.
ID:
119952
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 07.03.2009 19:17:57
© дата внесення змiн: 07.03.2009 19:17:57
автор: Boris
Вкажіть причину вашої скарги
|
