Ніч тихо відчиняє двері,
Ступає і знімає плащ,
Йде навшпиньки..., в такій манері,
Неначе темний викрадач.
Згрібає сни, кладе в кишеню,
Сідає в крісло і мовчить,
Не вішає зірки на стелю
І колисковим каже цить.
А я у чорному квадраті
Лежу і не зімкну очей...
Шукаю вкотре винуватих
За те,що так в душі пече...
Мені б заплакати й заснути,
Та мабуть ніч і це взяла,
Щоб час навмисно розтягнути,
Мовляв шукай антитіла...
Не винуватих, а ні правих,
Сама шукай той шлях яким,
Ти вийдеш зранку вмита й жвава
І зможеш жити поміж всим...
