Так визначила доля, тільки це…

Я  зараз,  наче  гілочка  тонка,
З  одним  листком  осіннім  золотим,
Який  сховала  лагідна  рука,
А  інше  спепелив  гарматний  дим.
Все  зникло  враз  ні  планів,  а  ні  мрій,
Між  сутінок  у  змореній  душі
Триматиму  тепер,  коханий  мій,
Я  споминів  чисельні  тиражі.
Щоб  бачити  у  них    твоє  лице
І  відчувати  слів  твоїх  тепло...
Так  визначила  доля...,  тільки  це...,
Бо  їй  жорстокій,  схоже,  все  одно...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2024
автор: Вєтка Миловець