муз."А.Долуханяна" , сл."Л.Ошанина" УЧИТЕЛЬ.
Понимаешь, мама, я - учитель,
Видишь я вхожу бледнея в класс,
Это мне решили поручить их,
Сорок душ и восемьдесят глаз.
Припев:
Учитель! Сколько надо любви и огня,
Чтобы слушали, чтобы верили,
Чтобы помнили люди меня.
В школе правду узнавать о мире
Люди начинают по слогам,
Всё ровно в Москве или в Сибири
Школьный день ровняется годам.
Припев.
Может в сердце боль или тревога,
Может не везёт пока в любви,
Всё ровно у школьного порога
Оставляй все горести свои.
Припев.
Может будет трудно, не богато,
Буду жить свой выбор не браня,
Понимаешь, ведь мои ребята, -
Это продолжение меня.
Припев.
Цей вірш-пісню я написав в далекому 1967 році коли навчався в педагогічному училищі. Ми готувалися до КВК з індустріальним технікумом і домашнє завдання було "Гімн своїй професії". Наш викладач К.А.Зеленський написав музику. Пам"ятаю, всі 800 наших студентів стоячи співали цю пісню в будинку культури. Ми виграли, а наш гімн ще деякий час жив поки не забувся. Забув про нього і я. І ось чудо! Цього року, на День Учителя дізнаюся, що наша пісня жива. От тільки авторство належить вже покійним А.Долуханяну і Л.Ошаніну - відомим і популярним на той час композитору і поету. Пісню співали відомі тоді артисти, зокрема народний артист РРФСР Володимир Трошин. Співали і не знали, що пісня крадена. Ось така офігенна історія. Але я радий, що слово моє живе, а з ним живу і я.
