Офигенная история стиха УЧИТЕЛЬ

муз."А.Долуханяна"  ,  сл."Л.Ошанина"  УЧИТЕЛЬ.

Понимаешь,  мама,  я  -  учитель,
Видишь  я  вхожу  бледнея  в  класс,
Это  мне  решили  поручить  их,
Сорок  душ  и  восемьдесят  глаз.
                             Припев:
Учитель!  Сколько  надо  любви  и  огня,
Чтобы  слушали,  чтобы  верили,
Чтобы  помнили  люди  меня.

В  школе  правду  узнавать  о  мире
Люди  начинают  по  слогам,
Всё  ровно  в  Москве  или  в  Сибири
Школьный  день  ровняется  годам.
                                 Припев.
Может  в  сердце  боль  или  тревога,
Может  не  везёт  пока  в  любви,
Всё  ровно  у  школьного  порога
Оставляй  все  горести  свои.
                                   Припев.
Может  будет  трудно,  не  богато,
Буду  жить  свой  выбор  не  браня,
Понимаешь,  ведь  мои  ребята,  -
Это  продолжение  меня.
                                     Припев.

     Цей  вірш-пісню  я  написав  в  далекому  1967  році  коли  навчався  в  педагогічному  училищі.  Ми  готувалися  до  КВК  з  індустріальним  технікумом  і  домашнє  завдання  було  "Гімн  своїй  професії".  Наш  викладач  К.А.Зеленський  написав  музику.  Пам"ятаю,  всі  800  наших  студентів  стоячи  співали  цю  пісню  в  будинку  культури.  Ми  виграли,  а  наш  гімн  ще  деякий  час  жив  поки  не  забувся.  Забув  про  нього  і  я.  І  ось  чудо!  Цього  року,  на  День  Учителя  дізнаюся,  що  наша  пісня  жива.  От  тільки  авторство  належить  вже  покійним  А.Долуханяну  і  Л.Ошаніну  -  відомим  і  популярним  на  той  час  композитору  і  поету.  Пісню  співали  відомі  тоді  артисти,  зокрема  народний  артист  РРФСР  Володимир  Трошин.  Співали  і  не  знали,  що  пісня  крадена.  Ось  така  офігенна  історія.  Але  я  радий,  що  слово  моє  живе,  а  з  ним  живу  і  я.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2024
автор: Нарцис