Голубе! ну де ж ти забарився?
Вже не дні минають, а рокИ...
Може, ти в пітьмі з дороги збився,
Чи тебе поранили круки?
Може ти згубив орієнтири,
Між юрби й людської суєти?
Чи тобі маленьку гілку миру
Стало не по силах - принести?..
Голубе! ну як тобі сказати,
Кожна мить цінується в житті...
Ми тебе втомилися чекати,
Діти виростають в укритті...
Як давно їм не світили зорі,
Сонце в хмарах диму цілі дні.
... Не скорилась... у печалі й горі,
Україна зранена в війні.
Може, Всесвіт ці слова підсилить,
Щоб почув їх новий Прометей.
Хай пошле нам міцність, гарт і сили,
Дух вогню для єдності людей.
Хай запалить іскоркою віру,
Хай надія свічкою горить,
Що - нарешті білий голуб Миру
В Україну з МИРОМ прилетить!
