«Швидше допоможи, заглянь у антресоль,
Височенько лежить скарб старих парасоль:
Ось, найперша, мала - фіолетовий край,
Викидати в смітник, чи бери та латай?
А блакитна яка! Гарна і дорога!
Але списом стремить її спиця туга.
А барвиста була так модна, аж край,
Не носити ж тепер, хоч бери й викидай.
А ось чорна, її взяли в слушний момент,
Як по зливі ішли на великий концерт…
«А потрібна яка?» Я притихла на мить:
«Якби та, щоб змогла від війни захистить.»
05.11.2024
Гарний вірш 
