Можливо
Можливо, це остання наша ніч,
І день наступний не настане,
Згасає свічка, воском теплим тане,
Лишаючи нас з Богом віч-на-віч.
Зозуля закувала за вікном,
Її пророцтв ніхто вже не рахує,
Хоч місяць небом впевнено крокує,
Над містом, оповитим тихим сном.
Серед принишклих вулиць і доріг,
Блукають мерехтливі сірі тіні,
Майбутні свідки злочину єдині,
Який ніхто ніяк не застеріг.
А потім темрява суцільна наповзе,
Найглупша ніч завжди перед світанком,
Розсунеш ти мереживні фіранки,
В очікуванні сонця, та про те,
Для нас воно сьогодні не зійде,
Для нас востаннє, блискавично швидко,
Шаленого вогню, яскрава квітка,
Над обрієм багряним розцвіте.
