Мереживо ніжності сплетено осінню -
Нитками дощу та тендітним промінням,
Прожилками листя, травинками гострими,
Прикрашено щедро достиглим насінням...
Накину на плечі прозорість духмяну,
Загляну у люстро, підкрашусь яскраво -
Агов, зустрічайте оновлену панну,
Що з осінню разом сміється лукаво.
І як не радіти туманам та золоту,
Розлитому поруч на кожному кроці.
Ще тепло, далеко до справжнього холоду.
І тішусь я дивлячись осені в очі.
Вона усміхнеться устами яскравими,
Обсипле пелюстками білої айстри.
І далі піде потихеньку, помалечку
Шукати свого неповторного майстра.
І з ним буде створювать дивні полотна,
Нитками шовковими ліс гаптувати.
А краплі дощу поскладає у ноти,
Щоб славень життю на землі заспівати.
03.09.24
Вірш сподобався. Гарна образна мова 
