Я не пишу, а словом б'ю по струнах
Душі моєї. Чи наповню вщерть
Сум'яття всіх відтінків тонкорунних,
Де на кону життя, а може, смерть.
Я не пишу. Відтінкам - Алілуя!
Бо споконвічне Слово - то є Бог.
Незримим пензлем знову домалюю
Ту дійсність, що ділилася на двох.
Я не пишу. Злітаю у висоти
Блаженних рим, що щирим словом п'ють
З джерел цілющих чудодійні води
І краплями натхнення принесуть.
І може хтось колись мене почує...
Відчує тонкі фібри часоплин,
Що між рядками венами пульсують,
Струмують з втаємничених глибин.
