Вже ніч була у силі повній.
Вечірній вітер, що бешкетував,
Угомонився й стих поволі,
Лиш на узгір’ях лисих вигравав,
А потім падав у долину,
Там нишком чорні гілочки торкав
Кущів, що в жовтні оголились, -
Картате листя вітер обірвав.
І жодного не чути звуку,
А тільки вітру незначного плин,
Та підбадьорливе для слуху
Шептання тихе висохлих рослин.
Спокійно, тихо й таємничо
Під темно-синім зоряним шатром,
Все причаїлося й принишкло,
Мов заворожене магічним сном.
26.10.2021
