На Землі, де не всі поціновують стримане світло,
Де калюжі добра висихають від жару страждань,
Нам доводиться жити в епоху постійних волань,
Оминаючи постріли в спину, прикинувшись вітром.
Достеменно відомо, що час, наче в блискітках фантик,
Обгортає події на власний з перчинкою смак.
Хто його скуштував, мов пігулку, знайшовся відтак,
Той давно усвідомив чекання вигадливі жарти.
Дійство вкотре іде за відверто прихованим планом,
Між рядків не напишеш, поправку свою не внесеш.
Та однак, є нагода прекрасне створити есе,
Поділившись душею навзаєм, розквітнувши гарно.
На Землі, де не всі поціновують гру наодинці,
Де самому так важко збирати дарунки ночей.
Нам доводиться лахи вдягати, що доля натче,
І своїх відшукати створінь між засилля чужинців.
20:27, 09.10.2019 рік.
Зображення: https://ukr.media
