Якби не було ночі, то не знали б
що таке день
( народна мудрість).
Нічко-чаклунко смуглява циганко,
Тобою милуюсь у тиші на ґанку.
Ворожиш, гадаєш, що карта покаже:
День мимо пройде... А чи в душу заляже?
Коханий в турботах без справ не буває:
Будує, майструє і всюди встигає.
Твій сокіл ясний летить. Вечоріє...
До королеви, що манить, чарує.
Ті коси чорняві такі шовковисті,
Вбрання у зірково-сріблястім намисті,
Корона серпанком місячним сяє.
Квапиться День, час плине... спливає.
Вже зорі вечірні ясніють на небі.
Завершив заняття, в думках лиш про тебе:
Чаклунку зустріти - смугляву циганку,
Щоб пити кохання до самого ранку.
Кохання небесне - жагуче і вірне,
Лиш вигляне сонце, на землю День зійде.
Знов буде труждатись* й чекати циганку,
Яка подарує кохання до ранку.
* труждатись - заст. дуже старанно працювати,
трудитися.
