-Доню мила,- каже мама,-
Буду я просити,
Аби ти вже перестала
Коханців водити.
Вже пора тобі навчитись
І розум включати:
З чоловіком розлучитись,
А тоді гуляти.
-Ну ти вже як скажеш, мамо,
Наче з дуба впала!
В мене розуму чимало,
Все я спланувала.
Як ідеш ти в магазини
Туфлі купувати,
Ти ж не будеш оті старі
Зразу викидати?
Якщо розмір не підійде,
Чи фасон не вдасться,
Вибирати нема з чого –
То й старі згодяться.
От і я про себе дбаю –
Закрутила й з босом,
Це щоб (Бога я благаю)
Не лишитись з носом.
Всіх: теперішніх, колишніх
До купи збираю:
Нехай краще буде лишнє,
Ніж не вистачає!
Дуже мудра в мами доня,
Такі плани склала.
Не лишитися із носом,
Про себе подбала.
В неї кількість женихів,
Велич набирала.
Якщо дізнаються усі,
М'ячем не літала.
Дуже хитрі є і мудрі,
Просто не здаються.
Не святами- будуть будні,
Всі коли збируться.
Дякую, дорога Катюшо за розряд позитиву та веселого сміху! Гарного Вам настрою та море удачі!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Валечко, Ваш чудовий експромт - це друга гумореска, мудра і дотепна! Гарного Вам настрою і приємного вечора! Дуже Вам рада!
Щиро дякую, Валечко, Ваш чудовий експромт - це друга гумореска, мудра і дотепна! Гарного Вам настрою і приємного вечора! Дуже Вам рада!
