Ці очі шукаю, чекаю, і знову тікаю.
Побачу, та погляд постійно зловити боюсь.
Я кольору їх і досі напевне не знаю.
Можливо, блакитні чи карі? Я в них не дивлюсь.
Свідомість свою при зустрічі майже втрачаю.
Немов у тумані стрічаю, і швидко біжу.
Немає пояснень. Я знаю, я вас не кохаю.
Чому ж так тремтить завжди кожний нерв у мені?
Якась, наче блискавка, швидко між нас пробігає.
Напруга між двох протилежних світів, атмосфер.
І цю небайдужість я мозком спинним відчуваю,
Й себе запевняю, що ваша увага це просто абсурд.
чарівно́!
