Зробила бунт на кораблі,
Горпина свому діду.
- Не хочу жити у селі,
- Мабуть у місто піду.
- Ти що скрутилася, стара?
Промовив він до неї.
- Ти у літах не молода
- Була завжди моєю.
Твоєю, - мовила вона,
Час не стоїть на місці.
- Переживаєш ти дарма,
- Пожити хочу в місті.
До міста вибралась кума,
Тепер сидить в салонах.
І береже красу вона,
А друзі в телефонах.
У неї є красивий дім
І дорога машина.
Живе не з дідом, - з молодим
І п'є заморські вина.
- Ну, що приснилося тобі,
Горпинонько миленька.
Були з тобою молоді,
Тепер уже старенькі.
Та, промовчала чомсь вона,
Лиш дочекалась ночі.
Валізу в руку узяла
І подалась охоче.
Спинила радісно таксі,
Промовила:"У місто!"
І гроші віддала усі,
Лишилась зовсім "чиста".
І запитав таксист її,
- Їдем куди, бабусю?
- Мовчи прошу і їдь собі,
Бо гірш буде́, клянуся...
Він цілу ніч возив її,
По місту без адреси.
Переговори вів складні,
І був в одному стресі.
Таксист не знав куди везти́,
Спинивсь біля приюту.
Їй не було куди іти,
- Хоча б яку каюту.
Тихенько мовила вона,
Не маючи вже сили.
В чужому місті і одна,
- Ой Грицю, деж ти милий!
Уранці коли дідо встав,
Почав стару шукати.
Він цілий день її гукав,
Втомивсь і пішов спати.
І знову ніч і знову день,
Приют - то не розрада.
Тут не співається пісень,
Не пахне милим садом...
Враз, сум Горпину чомусь взяв,
Додому захотілось.
В думках Грицько за руку брав
Їй часто дома снилась.
Перина, ліжко, любий дід,
Маленькі поросята.
Калина, що біля воріт.
Як їй все це вертати.
-Яка ж була тоді "дурна"
Промовила Горпина.
- Тепер в приюті і одна,
Мабуть я тут і згину...
Не згинеш - голос прозвучав,
До нього повернулась.
А на порозі дід стояв,
Горпина посміхнулась.
Вони щасливо обнялись
І двоє були раді.
Що знову поруч, як колись,
Все це не сон, насправді...
Зайшовши тільки в рідний дім,
Горпина причитала,
- Тепер я закажу усім,
Щоб розум не втрачали.
Не хочу вин заморських я
І не міських салонів.
Бо найдорожча є сім'я,
А не модель на троні...
Автор Тетяна Горобець
Ще Горпині пощастило,
Якщо хочете ви знать,
Інший бе бігом, щосили,
Іншу кинувся б шукать,
А Грицько рішив іначе,
По інакшому й зробив,
Дума:"Не спіши, козаче",
Видно він її любив,
За варенички в сметані,
Борщ смачний і за млинці,
Тепер міцно він тримає
Цю "бунтарку" у руці.
Спасибі Танечко за таку гарнющу гумореску.
На тиждень настрій забезпечено.
Щастя Вам, завжди гарного настрою і любюові.
