Стало затісно мені в цьому світі,
Давить реальність, пресуючи душу,
В пам’яті сховані пристрасні митті,
Але їх спокій я вже не порушу.
Очі закриті…Так шлях мій коротший,
Тільки в уяві ти поряд зі мною,
Може таким я багатим, як Ротшильд,
Був…Як була ти моєю любов’ю.
Спогад, як пляшка елітного віскі,
Мовчки стоїть у дзеркальній вітрині,
Час свій чекаючи, келихів й свічки…
Може, колись, але точно не нині.
Може, колись, ми відкриємо разом,
«Jemeson» той, що чекає нагоди,
Може спросоння почую під ранок,
Звук каблуків, що ступили на сходи.
Двері відкрию та вийду на зустріч,
Мовлю: Салют… І обійму за плечі…
Не обіцяю сніданок із устриць,
Та незабутнім зроблю для нас вечір.
Ніч буде пристрасно-ніжна, казкова,
Виспатись нам, знаю точно, не вийде,
Зайвими будуть питання й розмова…
Звісно, якщо ти сюди, колись, прийдеш.
ID:
1028355
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин дата надходження: 11.12.2024 18:20:46
© дата внесення змiн: 11.12.2024 18:20:46
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|