Бунт на кораблі (гумор)

Зробила  бунт  на  кораблі,  
Горпина  свому  діду.
-  Не  хочу  жити  у  селі,
-  Мабуть  у  місто  піду.

-  Ти  що  скрутилася,  стара?
Промовив  він  до  неї.
-  Ти  у  літах  не  молода
-  Була  завжди  моєю.

Твоєю,  -  мовила  вона,
Час  не  стоїть  на  місці.
-  Переживаєш  ти  дарма,
-  Пожити  хочу  в  місті.

До  міста  вибралась  кума,  
Тепер  сидить  в  салонах.
І  береже  красу  вона,
А  друзі  в  телефонах.

У  неї  є  красивий  дім
І  дорога  машина.
Живе  не  з  дідом,  -  з  молодим
І  п'є  заморські  вина.

-  Ну,  що  приснилося  тобі,
Горпинонько  миленька.
Були  з  тобою  молоді,  
Тепер  уже  старенькі.

Та,  промовчала  чомсь  вона,
Лиш  дочекалась  ночі.
Валізу  в  руку  узяла
І  подалась  охоче.

Спинила  радісно  таксі,
Промовила:"У  місто!"
І  гроші  віддала  усі,
Лишилась  зовсім  "чиста".

І  запитав  таксист  її,
-  Їдем  куди,  бабусю?
-  Мовчи  прошу  і  їдь  собі,
Бо  гірш  буде́,  клянуся...

Він  цілу  ніч  возив  її,
По  місту  без  адреси.
Переговори  вів  складні,
І  був  в  одному  стресі.

Таксист  не  знав  куди  везти́,
Спинивсь  біля  приюту.
Їй  не  було  куди  іти,
-  Хоча  б  яку  каюту.

Тихенько  мовила  вона,
Не  маючи  вже  сили.
В  чужому  місті  і  одна,
-  Ой  Грицю,  деж  ти  милий!

Уранці  коли  дідо  встав,
Почав  стару  шукати.
Він  цілий  день  її  гукав,
Втомивсь  і  пішов  спати.

І  знову  ніч  і  знову  день,
Приют  -  то  не  розрада.
Тут  не  співається  пісень,
Не  пахне  милим  садом...

Враз,  сум  Горпину  чомусь  взяв,
Додому  захотілось.
В  думках  Грицько  за  руку  брав
Їй  часто  дома  снилась.

Перина,  ліжко,  любий  дід,
Маленькі  поросята.
Калина,  що  біля  воріт.
Як  їй  все  це  вертати.

-Яка  ж  була  тоді  "дурна"
Промовила  Горпина.
-  Тепер  в  приюті  і  одна,
Мабуть  я  тут  і  згину...

Не  згинеш  -  голос  прозвучав,
До  нього  повернулась.
А  на  порозі  дід  стояв,
Горпина  посміхнулась.

Вони  щасливо  обнялись
І  двоє  були  раді.
Що  знову  поруч,  як  колись,
Все  це  не  сон,  насправді...

Зайшовши  тільки  в  рідний  дім,
Горпина  причитала,
-  Тепер  я  закажу  усім,  
Щоб  розум  не  втрачали.

Не  хочу  вин  заморських  я
І  не  міських  салонів.
Бо  найдорожча  є  сім'я,
А  не  модель  на  троні...

Автор  Тетяна  Горобець










адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)