Гнів Ваш рве, вивертає нутро,
Гасить Сонце, морозить судини.
Так небіжчика тягнуть багром,
Так живого кладуть в домовину,
Щоб накрити слоями світів.
Б'є цунамі глухих молотків,-
Забиває спустошену душу.
Ще жива. Ще піднятися мушу,
Попри відчай, долаючи страх,
Прикриваючи голі принади,
Очі в очі - ми рівні в правах.
Вам любов надає таку владу.
