Спинився час, затамувався подих,
Спіймати намагаюсь кожну мить,
Коли серед снігів й вітрів холодних,
Побачив, що твоя рука в моїй лежить.
Дивлюсь на тебе - бачу зорі,
Що лиють своє світло крізь віки,
Що маяками були кораблям у морі,
Що, як маяк, ведуть мене крізь сутінки.
Ти як Вогонь, що людям даний небом.
Безцінний скарб, неоціненний дар.
Як поруч ти - і Сонця вже не треба,
Коли нема тебе - бракує світу барв.
Навколо тьма, і моторошні лиця,
Негода, буря, дикий ураган.
Ти поруч... І яка різниця,
Коли в моїй руці твоя рука.
