(еквіритмічний переклад пісні Т.Снєжиної “Позови меня с собой”)
Знову серед дня вітер злих перемін
Тебе змітає…
Не лишає він навіть тіні взамін,
І не питає,
Може хочу я полетіти також
Листям осіннім або ж
Білим крилатим птахом…
Ти поклич мене туди,
Де короткі теплі ночі!
За собою поведи,
Що б нам шлях не напророчив!
Я прийду туди, де ти
Намалюєш в небі сонце,
Де немає суєти,
І не знатиму я горя самоти!
Довго я не міг відшукати тебе –
Завжди зникаєш…
Думав, я тепер не відпущу тебе,
Та ти тікаєш…
Зараз ти мабуть не впізнаєш мене…
Я так кохаю тебе,
Хоч відпускаю тебе…
Ти поклич мене туди,
Де короткі теплі ночі!
За собою поведи,
Що б нам шлях не напророчив!
Я прийду туди, де ти
Намалюєш в небі сонце,
Де немає суєти,
І не знатиму я горя самоти!
І як тільки морок заповнює вщерть
Все місто сонне,
Я тікаю з дому безсонного геть,
В нудьгу бездонну…
Серед снів безликих шукаю тебе,
Та в двері нового дня
Ти знов заходиш сама…
Ти поклич мене туди,
Де короткі теплі ночі!
За собою поведи,
Що б нам шлях не напророчив!
Я прийду туди, де ти
Намалюєш в небі сонце,
Де немає суєти,
І не знатиму я горя самоти!
10 січня 2020 р.
Відео пісні:
https://youtu.be/sdWlxPg--Sw
