Синів чекають матері,-
З раннього ранку і до ночі...
Вони бувають не марні,
І їхні сни стають пророчі...
Коли ж сини десь у борні,
Даремно плакатимуть очі,-
Сини не прийдуть на зорі,
Ні вдень, ні ввечір,ані вночі...
Сини й сьогодні у боях,
Мужніють і стають дорослі...
Матері бачать їх у снах,
І ждуть додому, хоч би в гості...
Часом не спиться матерям,
Тривога душі огортає...
І уявляють ті бої,
Й готові стать поруч з синами...
Синів чекають матері,
Доки живі, будуть чекати...
І від зорі, і до зорі,
Не перестануть вони ждати...
Лиш би закінчилась війна,
Моляться Богу вдень і вночі...
Надія й Віра ожива,
Від сліз не витирають очі...
Синів чекають матері,
І їх батьки також чекають...
І ми чекаємо усі,
Й кінця війни усі чекаєм...
