Серед імли, у зоряних покоях,
Прийшла у світ невинная душа.
Оду співали їй небес світила,
І янголи гойдали на руках.
Така тендітна, чиста і нетлінна,
Горіла, мов запалена свіча,
І враз, як голуб, що розправив крила,
Полинула мерщій в земне буття.
Розгублена, засмучена, зболіла,
Блукала світом втомлена душа.
Ледь-ледь жива, їй обпалили крила,
Нещадно нею грались Діти Зла.
Здається все, боротись вже не сила,
Та вмить, засяяла зоря ясна,
Господь їй дарував ангельські крила,
Вдихнув життя, підніс у Небеса.
