Осінь не плаче... А хмари збирає.
Землю дощами вона поливає.
Щоб проростали всі зерна политі.
Варті ж бо плоду усі працьовиті.
І про дерева вона теж подбає.
Плаття й сорочки для них вишиває.
Всіх обійде осінь, всіх обдарує.
Золотом щедро мережки гаптує.
Візьме на себе журбу всю й тривоги.
Благословить у далекі дороги.
Зронить сльозу гірку, і не помітять.
Думають, дощ... бо ж дні сонячно світять.
Ой, як майстерно все розфарбувала!
Жодна пора ще такого не мала.
Айстри барвисті цвітуть і жоржини.
І пломеніє рясний кущ калини.
В серці залишу я барв цих цвітіння.
Ясного сонця живе в них проміння.
Їх кольори хай нас в стужу зігріють.
Як за вікном срібні віхоли віють.
