Плакала мати, ой, плакала,
Син повертався - не ранений,
Смерть їй у двері постукала,
Крик увірвався так жалібний.
Що ж ти накоїла, смертонько?
Біль замаївся датований.
Ой, обійми його, вербонько -
Холод війнув закатований.
Впали із неба краплиноньки,
Грізно вінчались із мороком,
Пила землиця сльозиноньки,
Дихало світло обмороком.
Світе огидний... неправедний,
Сина забрав - мого янгола,
День мій навіченьки вкрадений,
В ніч одягнулася віхола.
Мальвами, стиглими мальвами
Квітне оплакана душенька
Стежку приспано загравами -
Матері вічная мученька.
