Поїздка до батьківської хати, рідні серцю місця, дитинство... спогади. . . спогади. . .
ЗНОВУ ЙОГО ЗУСТРІЛА. . .
Знову його зустріла, чи здалося...
Посеред поля у високих травах.
Воно зривало квіти і колосся
і ніжилося в сонячних загравах.
Воно вінок сплітало, серед поля.
зривало із ромашок пелюстки.
Як виросла, ця молода тополя...
Куди вони. . . Куди біжать роки...
Знов заплітало у косички квіти,
у зошиті писало по складах.
І ми малі з тобою, зовсім діти...
Блукаєм нині, по його стежках.
Дитинства світ-теплий промінчик сонця,
в ромашках залишився назавжди...
Ще повернись, постукай до віконця...
Візьми за руку...Куди же ти...куди...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
