З дев'яти дітей після Голодомору тридцятих
зосталося двоє. Однією з них була моя бабуся Ксенія.
Мені поталанило народитися.
Як це все зрозуміти? Чи можливо забути, закреслити? Чи простить?
На очах всього світу таке знищення — сім мільйонів смертей за рік.
Сатана святкував перемогу — небачений досі ніким геноцид.
Непідкорений — ворог, треба вбити і знищити навіть пам’яті слід.
Колосків назбирав, від худоби взяв жменю полови — без жалю в розхід.
Сатана сатаніє від крові, страждань, скалічених тіл насипом без могил.
Вже затверджують квоту з кількості вбивств в округах червоні вожді,
Та кати на місцях вкотре збільшують план (вистачає ж набоїв і сил).
Як не вмерли від голоду — то постріл у голову... і чи в поле, чи в ліс.
Хто посміє завадити? Справа знакова — комунізм, чи якийсь іще “...ізм”.
Тому всі, хто не з ними, — то мотлох, сміття без рахунку — до біса в заміс.
Є довіра лиш тим, в кого сила і міць (як Маркс нас навчав, за марксизм)!
Навкруги вороги, кулаки, неосвічений (темний як ніч) елемент.
За чотири роки одинадцять мільйонів згублено, страчено доль і сердець.
День і ніч у дорозі “до світла” усе стугонить: кольт, наган, кулемет.
Жодну з інших країн не пропік жах і біль та терновий на скронях вінець.
Сатана прагне жертв, закликає на бал — запускає страшної війни жорнова.
Під присягу в шеренги шикуються РВА і СС в показовий воєнний парад.
Для німецької армії — нафта, озброєння, з люду голодного ще й зерна.
Польща з двох сторін атакована — в повному розпалі бал-маскарад.
Ролі всі головні розподілені, мапи розкроєні, нелюди долі вершать в бункерах.
Чорні сліди залишають в історії: насипи одягу, іграшок, купи і купи взуття.
Знову мільйони приречених, заживо спалених в газових камерах, концтаборах.
Скільки дітей без батьків не народиться, скільки невинних підуть в небуття!
Чи відповів за це, хто-небудь, Господи? Вбивці — герої? За смерть — ордена?
Вік пролетів — не прийшло усвідомлення… знову агресія і нова війна...
Таня СВІТЛА
05.2018 р.
