***

З  дев'яти  дітей  після  Голодомору  тридцятих
зосталося  двоє.  Однією  з  них  була  моя  бабуся  Ксенія.
Мені  поталанило  народитися.

Як  це  все  зрозуміти?  Чи  можливо  забути,  закреслити?  Чи  простить?
На  очах  всього  світу  таке  знищення  —  сім  мільйонів  смертей  за  рік.
Сатана  святкував  перемогу  —  небачений  досі  ніким  геноцид.
Непідкорений  —  ворог,  треба  вбити  і  знищити  навіть  пам’яті  слід.

Колосків  назбирав,  від  худоби  взяв  жменю  полови  —  без  жалю  в  розхід.
Сатана  сатаніє  від  крові,  страждань,  скалічених  тіл  насипом  без  могил.
Вже  затверджують  квоту  з  кількості  вбивств  в  округах  червоні  вожді,
Та  кати  на  місцях  вкотре  збільшують  план  (вистачає  ж  набоїв  і  сил).

Як  не  вмерли  від  голоду  —  то  постріл  у  голову...  і  чи  в  поле,  чи  в  ліс.
Хто  посміє  завадити?  Справа  знакова  —  комунізм,  чи  якийсь  іще  “...ізм”.
Тому  всі,  хто  не  з  ними,  —  то  мотлох,  сміття  без  рахунку  —  до  біса  в  заміс.
Є  довіра  лиш  тим,  в  кого  сила  і  міць  (як  Маркс  нас  навчав,  за  марксизм)!

Навкруги  вороги,  кулаки,  неосвічений  (темний  як  ніч)  елемент.
За  чотири  роки  одинадцять  мільйонів  згублено,  страчено  доль  і  сердець.
День  і  ніч  у  дорозі  “до  світла”  усе  стугонить:  кольт,  наган,  кулемет.
Жодну  з  інших  країн  не  пропік  жах  і  біль  та  терновий  на  скронях  вінець.

Сатана  прагне  жертв,  закликає  на  бал  —  запускає  страшної  війни  жорнова.
Під  присягу  в  шеренги  шикуються  РВА  і  СС  в  показовий  воєнний  парад.
Для  німецької  армії  —  нафта,  озброєння,  з  люду  голодного  ще  й  зерна.
Польща  з  двох  сторін  атакована  —  в  повному  розпалі  бал-маскарад.

Ролі  всі  головні  розподілені,  мапи  розкроєні,  нелюди  долі  вершать  в  бункерах.
Чорні  сліди  залишають  в  історії:  насипи  одягу,  іграшок,  купи  і  купи  взуття.
Знову  мільйони  приречених,  заживо  спалених  в  газових  камерах,  концтаборах.
Скільки  дітей  без  батьків  не  народиться,  скільки  невинних  підуть  в  небуття!

Чи  відповів  за  це,  хто-небудь,  Господи?  Вбивці  —  герої?  За  смерть  —  ордена?
Вік  пролетів  —  не  прийшло  усвідомлення…  знову  агресія  і  нова  війна...

Таня  СВІТЛА
05.2018  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793047
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.05.2018
автор: Таня Світла