Знов сьогодні згадала тата,
Як весну зустрічала з ним,
В ній обора та рідна хата,
Кущ бузковий, кульбабки, дим.
Тихо бігла собі до хати,
Аби тільки не бачив він...
Знов виймала листи солдата-
В них війна віддавала дзвін.
Пахло порохом кожне слово,
Кожна літера- смак біди
І світились слова восково-
Юність батька й війни сліди.
На комоді блищала скринька,
Вигравали квітки танок,
В ній лежала медалів жменька,
Фотокарток старих світанок.
Я вдивлялась в чужі обличчя-
В кожнім доля, чиєсь життя,
Кожна усмішка- протиріччя,
Пишна молодість, почуття.
Як тоді- знов весна буяє,
Як тоді- знов вдивляюсь в даль,
У руках та, старенька скринька,
В ній листи та стара медаль.
І немає в живих вже тата,
Лиш зостались старі листи-
І війна, і життя солдата,
Біль і жаль- в них дороги й хрести.
Гарно! 
