Місто,
Віддзеркалює світло від хмар.
Ліхтар,
Старий. На сторожі у тиші.
Осінь,
Мов птаха, на ймення Стожар,
Жовте
Листя на гілляччі колише.
Ночі,
Вірний спутник - морок густий,
Стелить
Ковдру м'яку над дахами...
Спи...Спи,
Моя крихітко, місто вже спить.
Янгол,
Крила розпростер понад нами.
Мої діти вже давно дорослі, а онуків ще немає... Співала б їм цю красу залюбки...
@NN@ відповів на коментар Елена Марс, 11.11.2017 - 17:51
Моя подруга, як і Амелін, каже, що в моїх колисанках є щось гіпнотичне, просто в мене внучка-несплючка, тож і розповідаю їй все, що бачу за вікном а вам дякую, Оленко.
Елена Марс відповів на коментар @NN@, 11.11.2017 - 18:35
є сенс в їхніх словах
@NN@ відповів на коментар Елена Марс, 11.11.2017 - 18:41
Прекрасно, Аню! Колискова - вдячний жанр! І онуку вдалося заколисати, і читачам подарувала умиротворення, бо згадка про часи, коли ми були під материнською опікою розчулить кожного
@NN@ відповів на коментар Фотиния, 11.11.2017 - 17:46
...і сама подрімала і Фотинія з Амеліним лайк поставили
Дякую, Світуню.
Осінь заганяє в глухий кут скороченими днями, тож пишу, що пишеться, на інше часу не вистачає