Були ми чистими колись,
Мов янголята
Якби гріхи не відбулись,
Змогли б літати.
Ми накопичували їх
Та забували
І крила до отруйних віх*,
Назавше впали.
Тепер лежить у кожній з душ
Вантаж відвертий,
З голками гострими, як в руж,
Чекає вперто…
Хтось забуває про гріхи,
Хтось Бога просить.
Комусь їх вчинки не лихі,
Бо влади досить,
Та не брешіть самі собі,
Панове ситі!
Ви не сховаєтесь в юрбі
В останні миті…
І кожен має власний стаж,
Гріхів без міри,
Загляньте в душу, там вантаж
Тяжкий, мов гирі…
Були ми чистими колись,
Мов янголята
Якби гріхи не відбулись,
Було би свято.
*Віх, цикута (Cicuta), рід отруйних рослин.
12.06.2017
Мудрі роздуми
Уявляю картинку....у чистому небі ескадрилія крил без власників, бо ті, під вантажем гріхів попадали вниз.........і лише новонароджені діти між крильми ширяють.
Дякую 
Та я про себе все знаю, тому навіть натяку на пір'ячко немає 
Вірш віртуозний, ритміка фантастична - беру в Обране))0 
