Вона, як артистка з кіно (Присвята Бірюковій Вікторії)
А вона, як артистка з кіно...
Як модель з журналу красива дама.
Грати в різні ролі їй дано...
Писала чужі долі - мелодрами.
Вона посланець миру , добра
Жінка українка поет - правдолюб.
Поезія - подруга сестра...
А поетичним братом , був красень дуб.
Вона мов пташка щебетала
і прилітала до ранених сердець.
Пісні веселі , сумні співала...
А зі слів сплітала зоряний вінець.
Вона мов книжка загадкова
Вела зі слухачем щирий діалог.
Шукала перли - слова - мову...
З її уст істину говорив сам Бог.
Вболівала за Україну,
У поетиці , як жриця згорала.
Була цілитель для родини...
Словом ранені душі лікувала.
Вона буде жити у серцях,
Як квіт - невянуча роза пустині.
Залишила свій слід у піснях...
Квіти стелила до ніг - мові княгині.
Поет - воїн і медикиня...
Вболівала за свій рід у цій війні.
Земля мати - наш храм святиня...
Згорала словом у жертовнім вогні.
