[color="#505f69"][i][b]Були ми чистими колись,
Мов янголята
Якби гріхи не відбулись,
Змогли б літати.
Ми накопичували їх
Та забували
І крила до отруйних віх*,
Назавше впали.
Тепер лежить у кожній з душ
Вантаж відвертий,
З голками гострими, як в руж,
Чекає вперто…
Хтось забуває про гріхи,
Хтось Бога просить.
Комусь їх вчинки не лихі,
Бо влади досить,
Та не брешіть самі собі,
Панове ситі!
Ви не сховаєтесь в юрбі
В останні миті…
[color="#a14c4c"]І кожен має власний стаж,
Гріхів без міри,
Загляньте в душу, там вантаж
Тяжкий, мов гирі…[/color]
Були ми чистими колись,
Мов янголята
Якби гріхи не відбулись,
Було би свято.
[/b][/i][/color]
*Віх, цикута (Cicuta), рід отруйних рослин.
12.06.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737448
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2017
автор: Джин