Все, що у мене зосталось –
Його вірші. Ніде не залишені
Більше ніким не бачені.
І я зберігаю їх мовчки, завжди.
А ще, крадькома, коли кепсько –
Перечитую.
Їм, наче дитині, пообіцяли прийти:
Забрати із дитсадка, а проте –
Забули. Я – вічна їх стражниця,
Я – їх головний персонаж, я –
Їхня єдина сцена, а з тим –
І могила.
Поет, що так сильно любив,-
Сипав віршами. Із кишень
Дірявих – нові та нові слова.
Вони заповняли паузи, незручні
Моменти, ставали діалогами,
Пам’яттю, врешті – мною.
30.10. 2016
