Не може більше мій народ мовчать,
Бо звідусіль його уже дістали,
Коли брехливі фрази лиш звучать
Й на мир надія майже вже розтала.
Коли тремтить у серці правди спіч
Про гетьмана Богдана-лиходія,
Й про Катерину, що згубила Січ,
І про Жовтневі непрості події.
Й про те, як Крути вбралися в печаль –
За Україну непомірна плата,
Як волю нашу знищувать почав
Великий вождь всього пролетар’яту.
Як чорний серп голодних лихоліть
Косив людей, мов колос, у тридцятих,
І як жахнувся правди білий світ,
Дізнавшись, чим народ мій був розп’ятий…
Народ мій знав і клімат таборів,
І рудники, і сталінські катівні,
Та в серці дух борця таки зберіг,
Хоча кайдани нівечили тіло.
Війну проніс на зболених плечах,
Забувши про тяжкі репресій рани,
Й однакове в кримчан і галичан
Тавро від ненависного тирана.
Три революції за двадцять літ:
Гранітна і оранжева, й остання,
Що сколихнула вкотре уже світ.
І вистояла Гідність на Майдані!
Сьогодні знов народ мій у біді:
У злиднях і війні з Кремлем на сході.
Народ мій є. Він сповнений надій.
Він буде вільним із державним кодом.*
24.02.2017.
* – державна мова (в даному випадку – українська мова).
Ганна Верес (Демиденко).
Патріотично! Багато нашій країні випробувань..
Багато втрат,не легко нам дається воля
Чому тяжка Україні доля...
Сьогодні передали по ТБ 16 поранених,
щось прямо страшне,яке життя терпке..
Патріотично! Багато нашій країні випробувань..
