Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: ПОСИДЕНЬКИ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ганна Верес, 05.12.2016 - 17:22
Достойних вшанувавши поіменно,ми відродили б край благословенний. Світланочко, простота, щирість прямо заворожують. Я теж не можу в жодній ситуації забути про те, що йде війна, і ніби непояснена вина ходить за мною слідки. Сильний твір! Світлана Моренець відповів на коментар Ганна Верес, 05.12.2016 - 17:46
Тінню ходить, невідступно. До болі в серці Через що, буває, починаю писати якусь дурню, поки попустить.Анночко, дякую за щире серце, за розуміння! Світлана Моренець відповів на коментар Karo, 05.12.2016 - 17:16
Так, давно Вас не бачила. Та це можна виправити.
Ніна Незламна, 05.12.2016 - 16:42
Хотілося б до вашої хати...Та біда,є війна ,є утрати.. Нам не до застілля Зупинити б це свавілля... Та всеж вип*ємо до дна За нашого воїна... Віталій Назарук, 05.12.2016 - 15:55
Тож перший тост – за воїнів – до дна, і в повній тиші, з болем і в сльозах – загиблим дяка, що на Небесах... Щоб так завжди, щоб так за всіх, Схилити голови потрібно!!! Світлана Моренець відповів на коментар Віталій Назарук, 05.12.2016 - 17:14
Віталію, так і роблю, повірте.
Світлана Моренець відповів на коментар Відочка Вансель, 05.12.2016 - 17:12
Та я Вас вкотре запрошую!
ТАИСИЯ, 05.12.2016 - 15:49
Комфортно и уютно в Вашей хате! Когда б не эти горькие утраты! На посиделках нет того веселья! Война всем портит настроение! Мастерски написала Светлана! Світлана Моренець відповів на коментар ТАИСИЯ, 05.12.2016 - 17:11
Да, Таисия, все теперь не так. Даже, когда радость пробьется в стихе или шутке, то 10 раз мысленно попрошу прощения у ребят, которым сейчас ой, как тяжело.
Тетяна Луківська, 05.12.2016 - 15:23
Ну, капець, як гарноооо. Це справді моє улюблене слово, я його застосовую і в позитивних великих похвалах, гарно написала, Світланко, з добром, вірою, надією, з душею, картина зболена, але наша
Світлана Моренець відповів на коментар Тетяна Луківська, 05.12.2016 - 16:59
Танюшо і моє!!! Воно мені подобається, просто капець! В усіх словниках шукала – нема. Тобто, є але кАпець (тапок). А пан Микола написав мені про це, але пропустив саме слово. Читаю: "Любе слово моєї землячки..." Думала, що трохи заблукав... між віршів. Дякую за тепло, Тетянко! Світлана Моренець відповів на коментар Микола Миколайович, 05.12.2016 - 15:12
Пане Миколо, агов!!! Я - Світлана. Дякую, що внесли ясність, а то я дещо запідозрила. Світлана Моренець відповів на коментар Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 05.12.2016 - 15:17
Пишу з натури.
Ніна-Марія, 05.12.2016 - 14:01
Чудова розповідь про ваші посиденьки, Світланочко. пригадалися ті мамині кавуни з діжечки... Навіть те, що три дні без світла, можна перетерпіти, якби не та клята війна...
Світлана Моренець відповів на коментар Ніна-Марія, 05.12.2016 - 15:17
Кожне свято – з присмаком гіркоти і болю. Нема тої безтурботності і насолоди, що відчували в такі моменти до війни...
гостя, 05.12.2016 - 13:48
який правдивий,щирий вірш,Світланко...і навіть не шкода,що світло вимкнулось...посиденьки такі душевні вийшли
Світлана Моренець відповів на коментар гостя, 05.12.2016 - 15:14
Не жаль, Наталочко. Я навіть хотіла про це написати, та вірш і так вийшов задовгий. Дякую Вам, моя мила гостя!
|
|
|