Настроєве)))
без претензій на вірш...
Осінь. Дощить і нестерпно бракує тепла.
Кішка клубочком згорнулась на ковдрі й муркоче.
Сняться їй сонячні ванни, на квітці бджола,
В розпалі літній сезон і недоспані ночі:
/Просто кицюня мишей полювати охоча,
Ніч – то найкраща для ловів у неї пора/.
Отже, примружилась, чує – пече щось у бік
Так, наче голка проколює шубку і тіло.
Очі відкрила ледь-ледь, але той Хтось утік,
Тільки від сонячних зайчиків все зарясніло:
Скачуть кімнатою, дзвінко сміються. Уміло
Кішечка лапкою хвать – на зайчат в акурат!
Але впіймати руденьких то справа така
Зовсім не схожа на мишачі лови, і Мурка
Сонцю на радість, хоч лапка у неї й м’яка,
Зайця вхопити не встигла. Розправилась шкурка
Й далі стрибати, допоки не збила фігурку
З верхніх поличок. Та як же у грі цій без втрат?
Дивиться боязко зверху, а сонечко лизь
Кішку за носа, мовляв, не хвилюйся – все ціле.
Мурка зраділа, зайчатко – за вухо, й сплелись
Лапи й хвости в одну кульку, аж доки не вмліли
І розтягнулись на ліжку, відновлюють сили
Стомлена кішка й зайчисько /від сонечка шмат/.
думаю, що ти могла б непогано опанувати і професію архітектора - цікава і оригінальна форма побудови вірша Щодо змісту - то дуже класно, вирішив і собі прихопити сонячний шмат! (ось лишень пригляну де найбільший ) Дякую за настрій!
Та можеш хоч цілий вхопити. Таким віршам шкоди не стане від того: ти не встигнеш дожувати, як на його місці з'явиться брат-близнюк)) Це ж сонячні зайчики! Вони такі
Приємно, що вдалося потішити!
Дякую і Сонця тобі!
печальний дощ з минулого, Світланочко, а сонячність попри захмарене небо і мряку все одно навідалася до мене сьогодні - я іі впіймала за хвоста і вирішила поділитися з хорошими друзями