Вони по різні боки барикад
У січні-лютому у Києві стояли.
Мент мав майданівця, беззбройного, лякать…
І влада їх обох тоді боялась…
Ба, ситуація була тоді така…
Ті хлопці, із самісіньких низів,
Один одного змушені карати,
Та вже весною час такий назрів,
Коли за край свій мусили вмирати,
Накриті «градами» по декілька разів.
І бачив разом цих бійців Донбас,
Коли ділили навпіл між собою
Цигарку, хліба кусень… І не раз
Стрічались очі їх. Ділилися й набої
У найскладніший, у критичний час.
Та зрадила їх доля восени:
Оба зі смертю стрілися в окопі –
Землі своєї віддані сини,
Що рятували Україні спокій.
(Він не купляється в війні за півціни).
Обов’язок свій виконали вдвох,
Отой, святий, і для усіх – єдиний,
Коли людьми керує лиш любов.
Не дочекаються живими їх родини –
Навіки хлопців поєднав тих Бог!
21.12.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
