Над нами небо-стеля
Велична синя даль...
***
...... любов дарує крила,
...... любов - то сенс життя!
автор:Митич@
з поезії:" Почуй мене крізь галас!"
У ангелів позичу
Я крила - зроблю крок!
А ти мене покличеш
У небо - до зірок!
Тебе я чую!...Галас?
Не спинить вже мене...
Давай втечемо - зараз!
Не стримуй й ти себе!
За мріями у небо
Ми з вітром -навсібіч!
І все, що мені треба
Це дотик твоїх віч!
Розхристані вітрила
У хмар - ми вкрали сни!
Любов нам дала крила
Ми близько до весни...
Я чую тебе, милий!
Крізь тисячу вітрів
Я знаю ти щасливий!
Не треба зайвих слів...
Заплющ свої повіки
Забудь усе - і мрій!
Знай, я твоя навіки
А ти назавжди мій!
Ого! Я не думав, що надихну тебе на створення нового вірша! Я теж вражений! Крилато та натхненно, хоча можна ще багато красивих епітетів додати)Лише одна поправочка. В 4-ому рядочку 5-го стовпчика краще буде звучати: "Не треба зайвих слів."
Процак Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я не думала! Ти пробач, що втрутилась в простір твого вірша - ти гарно написав, от і надихнуло! Перепрошую, що так несподівано!...(ти ж не образився?)...Дякую тобі!