У німецькій крамниці
Шкіряний аромат.
То взуття на полицях
Вишико́вано в ряд.
Літній крамар не проти
Підказать з-за спини.
"Я прийшов по чоб́оти.
Підберіть щось мені",-
Без артиклів, на втіху,
Запитав, як зумів.
"Звідки, пане, приїхав?" -
Він розмову повів.
І, як другу, довірив,
Тільки слово почув:
"Я колись у Сибіру
Кілька років відбув.
Цей життя мого іспит
Віриш, я не забув.
Хоч вели нас нацисти,
Я нацистом не був.
Ми в піхотную роту
Не за покликом йшли.
Німці всі патріоти,
Та й дурними були.
Звідки зважений погляд
У юнацькі роки?
Той формує світогляд,
Хто годує з руки.
Нас вожді ошукали,
Славши гинуть в бою.
Та і права не дали
Мати думку свою.
Перемог тимчасовість
Десь і я розумів,
Та притлумлював совість
Окрик справжніх катів.
Тож не маю образи
На радянських людей,
Бо не вбили відразу,
Як собачих дітей.
Ми синів їх вбивали,
А скорботні жінки
Нам, убивцям, давали
Хліба білі шматки.
За тяжкую провину
У копальнях я млів.
Нині й камінь не кину
В бік чиєїсь землі".
Душу річкою вилив,
Ніби вік мене знав.
Може в діда він цілив?
Що поробиш,- війна!
Сам по сонячних далях,
При казенних харчах
Крокував не в сандалях, -
У важких кирзачах.
Карусель людовбивства,
Корчі тисяч життів.
Розпізнати-б злодійство!
Не зумів. Не схотів.
Був генсек у столиці,
Був міський воєнком.
Я ж на їх шахівниці
Чорним став пішаком.
Хто ми - люди, чи вівці?
Чи сліпі, як вночі?
Чим я кращий від німця?
Совість каже: "нічим".
Всі ми - пам'яти бранці.
Нам свого не зректись.
Може, десь і з афганцем
Доведеться зійтись.
То почну із питання:
"Звідки, друже, скажи?
Я колись у Афгані
Кілька років служив."
29 лютого 2009 року
Вірш опубліковано:
- Антологія української інтернет-поезії «За межею означень…», Івано-Франківськ, Місто НВ, 2009 р.
- Журнал «Далекосхідна хвиля», №18, Хабаровськ, 2010 р.
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Андрію! Бачите, іноді коментарі слугують такою собі прихованою саморекламою. Але і це добре. Таким чином ми гуртуємось на сайті по інтересах.
Оценка поэта: 5 В житті так бува: хочеш як краще, а виходить не завжди так, як треба... на щастя, є сумління...
А війна - це, без сумніву, жах і крапка.
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А ще можу додати, що подібних зустрічей було кілька під час поїздок Німеччиною. Ця, у взуттєвій крамничці, як показова. Я її трохи узагальнив. У кожному випадку колишні воїни висловлювали свій жаль з приводу своєї недобровільної участі у військовій кампанії. Як нам не вистачає порозуміння у ниніші часи між ветеранами РА та УПА! Нетерпимість до протилежних поглядів в нашїй країні, нажаль, сягає критичної маси, на межі вибуху.
Оценка поэта: 5 З віком все більш поважаю пацифістів, але ж "патріотичне виховання" завжди шукає ворогів
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Категорії "патріотизм" і "націоналізм" у нашому світі сприймаються неоднозначно. У них нерідко вкладається різний зміст. З другим Пришестям Христа на нашу землю взагалі відпаде потреба у таких словах. А поки-що, маючи патріотичні погляди і у певному сенсі - націоналістичні, я намагаюсь брати на себе роль примирителя сторін. Дякую за оцінку!
"Той формує світогляд,
З віком все більш поважаю пацифістів, але ж "патріотичне виховання" завжди шукає ворогів
