|
Забудь ту нескінченну ніч,
Коли вплітав у коси зорі.
Штормило, човником у морі,
Злітала й падала узбіч.
Забудь, що обпалив вуста,
Вогнем палала моя шкіра,
Співала й заздрила Шакіра, -
Не з нею в небо ти злітав.
Забудь... солодощів нектар
Я налила тобі по вінця,
Злизнувши крапельку з мізинця,
Останню, загасить той жар.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Забудь...хтось рунами нарік
Давно на золотих скрижалях -
Два наших імені навік,
Якщо й разом,то лиш, в печалі...
Вересень 2015.
ID:
609177
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 25.09.2015 09:51:51
© дата внесення змiн: 21.03.2016 12:41:48
автор: Ліна Ланська
Вкажіть причину вашої скарги
|
Остудіться...це та...остання краплинка... 
