tth
На краєчку літа... примостилась осінь.
НАДЕЖДА М. – Спини, мене, літо! Не хочу у осінь…
– Мене ж гонить вітер… Й отаву вже косять.
– В душі моїй світло – вона не дощить …
– Кінчаються миті?.. Затримайся, мить!
І ось вже вогонь… шампури і димок…
Ідилія… Сон… і сонливість думок…
Та осінь вже о́н – лише длань простягни:
Відомий канон… із сивин давнини…
– Ми вдвох... і нам тепло!.. Для чого нам осінь!
Спини нас, літе́пло, – дуетом вже просим…
Дай впитись вертепом, снаги дай ковток!
…Жене вітер степом… поновний виток…
– Не встиг... докохати – іще повтори́…
– Змайструю будівлю для вашої гри,
Себе ж на зимівлю сховаю під спудом
Й назву те свавілля Осіріса* чудом…
...Та час невмолимий, жорстокі моралі…
Убралась калина в коштовні коралі…
Здавались малими ті дні, куці – ночі,
Та плинули ними години пророчі…
Той літа краєчок, – не край всій землі,
Де дихати є чим... й серця́ немалі, –
Не край мені вечір, що зве у ніку́ди
Жаль-квилем лелечим. Я тут ще побуду!..
*
Замри в мені, оcінь… Я верес збираю…
На кінчику літа,
На кінчику
Раю…
5.09.2015
________
*Бог загробного царства (єгип.міфол.).
своїм неперевершеним шармом скорили наповал Вишукано, емоційно, образно, філософськи....ет, що й казати - прекрасно ви пишете, Удайчику!
Довгого вам літа і теплої осені
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вишукано, емоційно, образно, філософськи....ет, що й казати - прекрасно ви пишете, Удайчику! 
Навзаєм! Дякую за заходини і змістовну критику! 
Чому такі сумні думки, Ліно? 
Дякую, Сергію! Муза... такої ж думки! 
Все буде... краще! 
