Мамо, мене не впізнали!
Мамо, мене вже нема!
Як безіменного люди ховали
Й казали сердечні прощальні слова…
Мамо, я згинув на фронті -
Мене рознесло на шматки у бою…
Коли не змогли мене упізнати,
Сховали останки в залізну труну.
Я тут не один - нас таких тут багато,
І сумно, і гірко їм і мені,
Бо не зуміли, не встигли сказати,
Коханим слова дорогі і палкі…
Мамо, я знаю ти плачеш за мною…
Знаю, чекаєш на мене з війни,
Та я не повернусь цією весною…
Мамо, я згинув у цій боротьбі…
Пробач мене, рідна, так склалася доля,
Напевно так треба, така вже судьба…
Твій син Безіменний не прийде додому...
Домівкою вічною стала земля...
І гірко мені, і образливо й важко,
Що я не один, й ти така не одна…
Забрала війна в нас життя, і що страшно,
Як гумкою стерла й прості імена…
08.08.2015
