Є в кожного з нас незабутнє шалене літо,
Із льодом у склянці, з теплом золотого піску,
З терпкою гірчинкою пива, а ще — мохіто,
Із пристрастю кави-арабіки і коньяку…
У кожного з нас є літо на ретро-мопеді,
Ганяє провулками людних улюблених міст…
І вітер-спокусник гукає услід: “Гей, леді,
Прошу, пригальмуйте й дозвольте упасти на хвіст!..
Майнемо удвох в обгін приміського трамваю
Туди, де до неба сягає шовкова трава…”.
Літо ж йому відповість, усміхнувшись: “Не знаю…
Бо вже обіцялася липневі… Їду, бувай!”
Розчиниться за горизонтом, в імлі розлитій,
І зблиснуть колеса, мов скручені сірі вужі…
Є в кожного з нас незабутні шалені миті —
У папці смартфону, у лівій кишені душі!..
Святкові й такі божевільні, як фарби холі,* —
Аж хочеться дива такого вділити усім!..
Відтак мандрувати протезами сонних колій,
І спогади-слайди гортати, вертаючись в дім.
Холі — традиційне щорічне індійське свято весни і яскравих фарб, на якому відбуваються масові гуляння, обсипання
фарбами із трав і натуральних барвників (гулал), а також — обливання водою.
Дякую, люба Валю! 
Отаке - драйвове, як-то кажуть))) 
Щиро дякую, Вітю! 
О, такому супутнику літо зрадіє! 
У кожного своє незабутнє літо, Наталочко! 
