Очі твого серця Віднесені вітром почуття мов вітрила мого корабля бо колись засів у мілководді на берегах твого кохання. Зачерствіли твої слова бо розлука довгою була та це не іграє жодної ролі якщо у серці немає любові. Стала пустою твоя душа, що колись переповненою була і дарувала кожного дня безліч щастя,радості,добра. Зів’яв той цвіт надії, що будував для нас мрії, долі наші розплелись дороги в майбутнє розійшлись. Хай не пестять мінливі багатства очі твого серця бо солоною сльозою обітруться рани твого ж серця. А у душі моєї обірвана струна бо прогнила любов твоя і тихенько потоне журба у келиху червоного вина. © Володимир Мартиник
ID: 572240 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 05.04.2015 18:59:59 © дата внесення змiн: 05.04.2015 18:59:59 автор: Мартиник
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie