Очі твого серця
Віднесені вітром почуття
мов вітрила мого корабля
бо колись засів у мілководді
на берегах твого кохання.
Зачерствіли твої слова
бо розлука довгою була
та це не іграє жодної ролі
якщо у серці немає любові.
Стала пустою твоя душа,
що колись переповненою була
і дарувала кожного дня
безліч щастя,радості,добра.
Зів’яв той цвіт надії,
що будував для нас мрії,
долі наші розплелись
дороги в майбутнє розійшлись.
Хай не пестять мінливі багатства
очі твого серця
бо солоною сльозою обітруться
рани твого ж серця.
А у душі моєї обірвана струна
бо прогнила любов твоя
і тихенько потоне журба
у келиху червоного вина.
© Володимир Мартиник
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572240
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2015
автор: Мартиник