Зупинився, закінчився... Вийшов увесь...
Тільки фразою „вибув” у книзі відмічений...
Але, тягне невпинно на землю з небес
Невідправлений лист до сусідської дівчини...
Розгубився, що навіть коліна тремтять...
Не розсипати би у пасткИ палісадників
Ті свинцеві цукерки по „п'ять сорок п'ять” -
Подарунок на День Валентина для „ватників”...
На холодних вустах - нецензурний памфлет:
„Ну, чому?! ТАМ, без мене, не мало відбутися?!”...
Пошматований вибухом бронежилет
І АК, до якого не встиг дотягнутися...
Загриміло і враз перекинувся світ...
І здалИся життєві всі спогади стертими...
А крізь хмари дивився заплаканий дід,
Що на березі Вісли... У сорок четвертому...
Покидати земну неповторну красу,
Таємничих небес передчасно торкатися...
Ти - у вирій навіки... А тим, хто внизу:
Не вмирати! Але, рАзом з тим: не здаватися!!!
