Як тобі живеться, мамо?
Задоволена чи ні?
Знай, болить мені так само,
Тяжко і мені.
Ніч страшна над нами темна,
Мила моя ненько,
Всім була люб’язна, чемна,
А тепер дурненька.
Ти казала буде добре,
Прийде дядя Сем —
Серце ми йому хоробре
В жертву принесем.
Подивись, заради чого,
Що ти в ньому любиш?
Збожеволієш від нього
І дітей погубиш.
Він ні за що тебе має,
Витре ноги і піде,
Скаже, що тебе не знає,
Іншу десь знайде.
Зрозумій, що кажуть люди,
Що штовхає нас до бою,
Нареченого не буде —
Знехтував тобою.
Зоряно-смугаста мрія —
Мара у пустелі,
І нікого не зігріє
У сумній оселі.
Ходить хахаль до слов’янок,
Щирих до гостей —
Робить для своїх ділянок
Добрива з дітей.
Відкриваєм для чужинців
Двері в установах,
А з бідою наодинці
Як завжди ми знову.
Ми розбили всю країну,
Мов весільну склянку,
І побачили руїну
В себе на світанку.
Стародавніми шляхами
Із варягів в греки
Смерть літає над дахами
І сумні лелеки.
XII. 2014
